Хомчак про бійців, яких кинули помирати на передовій: «Самі винні у своїй загибелі»

Автор: | 14.01.2021

Після того, як стало відомо, що розвідник Ярослав Журавель живий і надає собі медичну допомогу, була сформована група для його евакуації. Однак ця спроба завершилася невдачею.

Про це в інтерв’ю Обозревателю заявив головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак, інформує Цензор.НЕТ.

«Почну з того, що всього цього взагалі могло не статися. Була заборона на те, щоб ходити в «сіру зону». Взагалі виходити за свої позиції й лізти туди, де за шість із половиною років усе нашпиговано мінами, де все прострілюється. Цю заборону порушили Красногрудь, Журавель і ще два матроси, які стояли на спостережному посту. Матросам по 20 років і вони зі старшими товаришами полізли, куди заборонено», — зазначає Хомчак.

За словами головкома ЗСУ, є припущення, що вони хотіли провести розвідку.

«Четверо перебували на спостережному посту. І ось вони вирішили піти. Ініціаторами були Краснорудь і Журавель. Вони були класними військовими, пройшли війну, все вміли і знали. І ось вони пішли імовірно в розвідку, хоча їм ніхто не давав ніяких розпоряджень. Вони порушили всі накази, які були. Якщо ви хотіли почути, що сталося, – тоді я прямо це говорю.

При цьому він стверджує, що їхній командир не знав про те, що Краснорудь, Журавель і два молоді матроси вирушили в сіру зону.

«Командир батальйону – їхній добрий друг, пройшов з ними всю війну. Але він не знав. Першим ішов командир розвідки Дмитро Красногрудь, за ним – сержант Ярослав Журавель, а потім уже ті два молоді матроси. Після того, як підірвався Красногрудь, Журавель сказав матросам, що треба йти, допомогти вже нічим не зможуть. Троє повертаються на свою позицію, доповідають командиру батальйону про подію», — зазначив Хомчак.

«Відправляють безпілотник, а потім із командиром вирішують йти забирати тіло Красногрудя. Далі за встановленим алгоритмом заявляють про ситуацію через СЦКК і ОБСЄ. Коли отримують підтвердження від російсько-окупаційних військ, тоді вже одягають білі каски, бронежилети і йдуть. Серед них і офіцери СЦКК. Першим – Журавель, за ним офіцер-сапер морської піхоти (на випадок, якщо потрібно розмінувати тіло, оскільки ворог часто таке робить), потім інші. Доходять до зони видимості тіла Красногрудя і в цей момент із кущів лунає черга. Журавель падає. Група вся повертається», — продовжує він.

«Їм ставлять запитання – де Журавель? Вони відповідають, що він – 200-й, а повернулися, щоб всю групу не підставити під удар. Чому лейтенант, який був командиром другої групи (вони йшли ще разом з Журавлем), ухвалив рішення залишити там воїна? Я не знаю. У межах кримінального провадження зараз іде розслідування. Рішення ухвалює той, хто відповідає за ту територію й ту операцію. Так в армії є і так повинно бути, ви ж розумієте мене. І якщо хтось із «диванних воїнів» думає, що це президент вирішив «залишити» військовослужбовця – це не так», — стверджує Хомчак.

Далі, за словами головнокомандувача ЗСУ, після того, як стало відомо, що розвідник живий і надає собі медичну допомогу, була сформована нова група для евакуації Журавля. У цю групу увійшли: лейтенант, який ходив ще з Журавлем, коли той був поранений, і ті ж два матроси — всі вони пішли втретє.

«Уявіть собі навантаження в той день на 20-річних хлопців. Насамперед моральне. І все це під вогнем противника – це ж не по кабінету гуляти. Ця група розминулася на якихось метрів 50 із місцем, де Журавель потрапив раніше в зону видимості, де ми його втратили й де підірвався бойовий медик Микола Ілін («Естонець»). Де отримав поранення лейтенант – командир групи. Два бійці, які їх прикривали, встигли відійти. Тож що, хіба можна сказати, що Журавля не рятували? Давайте чесно. Але внаслідок ще один військовослужбовець загинув, другий був поранений. Журавель зник з поля зору. Я вам гарантую, якби бачили, де він точно перебуває, то пішла б ще одна група. Але знаючи, що балка мінувалася і нами, і противником протягом декількох років – не можна було відправляти людей на вірну смерть», — запевняє Хомчак.

«Так, рішення ухвалював командир батальйону, який вже втратив Красногрудя, Журавля та Іліна «Естонця». І він повинен був в нікуди відправляти чергову групу? Його можна зрозуміти? Я також прекрасно розумію батька Ярослава Журавля. До речі, він воював зі своїм сином, пройшов війну. Батько має право висувати претензії кому завгодно. Але я ставлю себе і на місце того командира, який ухвалював рішення. Відправив би я когось, втративши вже стільки людей? Відправив би на смерть? Тим більше, коли там все прострілюється. Тому відверто кажу: якби Красногрудь і Журавель не пішли, всього цього би не сталося. Все почалося з їхнього порушення. Це синдром військових. Таке буває на війні… Я це знаю», — додав він.

При цьому Хомчак зазначив, що Дмитро Красногрудь і Ярослав Журавель гідно пройшли всю війну, були дійсно хоробрими і відважними — президент нагородив їх посмертно.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *